Entry tags:

verse

МИКОЛА ХВИЛЬОВИЙ

На кучугурах минулого
Повстав спогад - сонячний промінь,
задзвенів крик у повітрі фістулою,
І похмурились золоті брови.

То не крики я чую, а зойк...
Ах, лани, зблідлі до смерті!
Серце плигає раненою козою, -
Осінь.

Post a comment in response:

From:

Anonymous (will be screened)

OpenID (will be screened if not validated)

Dreamwidth account

If you don't have an account you can create one now.

Subject

HTML doesn't work in the subject.

Formatting type

Message