ЛІНА КОСТЕНКО :: СПОГАД ЮВІЛЕЮ
Чудова, геніальна Ліна Костенко! Пам'ятаю її вірші ще з моїх шкільних років, потім теж потрапляли до рук, щось купувалось, особливо для дітей - бо більше друкувалися при радянській владі.
Але не можу собі уявити, щоб Тарас Григорович, чи Іван Франко, Стефаник та Микола Хвильовий покинули поле бою і відступили від того потягу, тієї мети, яка палала перед ними усе життя - наша культура, література, і пробудження народу саме в своїй рідній національній свідомості.
А Леся, Леся! Чого ж це їй не жилося спокійно, не сміялося і не співалося?
І думаю, що ця їх тяжка робота і глибокі страждання, з нею пов'язанні, так і не дали жодному нашому генію спокійно дожити власного віку.
Геній тому і є генієм, що він бачить порушення гармонії - і робить все, що може, чи встигне, щоб цю саму гармонію відродити. Бо інакше він просто не може жити.
І не заховаєшся від цього ніде...
