ЗА ОБРІЄМ ЗИМА :: МИКОЛА ХВИЛЬОВИЙ

[jaga_lux_2]

Посьолок на горі, а там - завод сизий.
На серці пелюстки так тепло-тепло: мак.
Вже одцвірінькав птах свої жагучі меси -
                          За обрієм зима.
За обрієм зима, а лебедині крила...
Не видко на шляхах - жевріє листопад,
Але і промінь-цвіт не намантачить рала -
Захворів у степах.

Добраніч! У вирій ми, гусі, простяглися.
За вами й я туди (вовтузиться сумнів).
І завжди так в житті: до сонця несемося,
Лише затихнуть десь його палкі пісні.

Лосунем поплигав вітрець жовто-осінній,
Росте на думці дуб з голісіньким гіллям.
Гудок. Товариші ідуть, як франкмасони,
І на спочинок теж задумливі поля.

Мовчазно. Шарудить тільки змарніле листя,
Похилий пес пробіг через сумний байрак...
В якій гармонії я дочекаюсь гостя?..
                        За обрієм зима...