ХВИЛЬОВИЙ :: ЗЕЛЕНА ТУГА :: V частина

[jaga_lux_2]

V
Контрреволюція!
Контрреволюція!
Контрреволюція!
.......................................
Товаришу! Товаришу крицевий!
Це ж я крізь мур важкий
вселюдської скорботи
в ставах прийдешнього
очима поринув.

Не кожний соколить,
не кожний в нетрях броде,
а я у нетрі йду
за золотом життя.

Куди звернувся я?
Дощі! Дощі
і мряка!

Куди дивлюся я?
— Запорошило.
— Ніч!
Крізь хуртовини
рев,
далекий дзвін на сполох,
дзвонар рятує десь,
а дзвони замело.

Куди звернувся я?
Дощії Дощі! 
І мряка!

І хмарний (цей) заспів
самотньо закує:
в «Шляхах мистецтва» він
 (о любий мій Коряче!)
— як в серце моє «неп».
...............................................
Контрреволюція!
Контрреволюція! 
Контрреволюція!
.................................................
Ах, Володимире —
мій друже слобожанський —
і ти, непевних дум —
«Володька в галіфе»!
В жовтневих снах я був
під шепіт моєї казки
(— новій Вкраїні ти —
червіньковий ОрфейІ).
І снилось мені так:
парує з луків кров'ю,
а луки — не степи,
не пчілка на устах,
і чуємо (не ми!):
шумує хмелем гомін
і кличе до повстань.
Волошки і пішли
(так дикі кози) — в місто,
а місто —
з піхви мечі!
Вже й цербер на шляху.
А далі — в далях дим!..
Гармати!.. Комуністи!..
І над землею—
гул!

І ще приснився сон
в Дружківці (там заводи):
ходив я на Дінець
в перепелиний день.

А потім вечір був —
співав мені про межі,
а сонце за лісами
сизіло на шляху...

І от в житах запахло,
запахло бур'янами,
а може, й чебрецем —
не знаю! не скажу!

А потім по кварталах
посунулись комахи...
Комахи? — Я не знаю!
А по ярках — огні.

Запахло бур'янами...
Широкий степ — на гони...
Над вітром вечір — гони...
А по ярках—огні.

Шахтарські? Я не знаю!
Заводи? Я не знаю!

...І раптом я прокинувсь:
димів квітневий ранок,
а на душі — журба.


*Чебрець у Хвильового - символ смерті
*Яркі з вогнями - пекло
*Володька "непевних дум" - Сосюра
*Коряк - критик