Продолжаю истории о князе Потемкине и славных запорожцах.
"После взятия Бендер Потемкин призвал Головатого и спросил, нет ли у него из числа возвратившихся из Турции беглых запорожцев, таких, которых можно было бы послать к Измаилу для разведывания о пришедшем туда турецком флоте и о положении островов в устье Дуная, ниже крепости.
- Отрывай, батьку, я піду пораспитаюсь до коша.
Головатый нашел многих, способных выполнить поручение;
( Read more... ) Наливаймо, браття, кришталеві чаші,
Щоб шаблі не брали, щоб кулі минали
Голівоньки наші! Гей, гей! (2)
Щоби Україна повік не стогнала
Щоби наша слава, козацькая слава,
Вовік не пропала. Гей, гей! (2)
Бо то наша слава кровію полита,
Січена шаблями, рубана мечами,
Ще й сльозами вмита. Гей, гей! (2)
Козаку не треба ні срібла ні злата,
Тільки б Україна не була катами
На хресті розп’ята. Гей, гей! (2)
Наливаймо браття, доки є ще сили,
Доки до схід сонця, доки до походу
Сурми не сурмили. Гей, гей! (2)
Як засядем, браття, коло чари
Як засядем, браття, коло чари,
Як засядем, браття, при меду,
То най ідуть турки а татари,
А я собі вухом не веду
Приспів
Кришталева чара - срібнеє дно,
Пити чи не пити - все одно.
Кришталева чара - срібная креш,
Пити чи не пити - все ж умреш.
На тім світі не дадуть горівки,
Ані пива-меду, ні вина;
Смоли трошки та тії дощівки -
Пиймо ж, браття, пиймо все до дна!
Як засіли наші коло чаші -
Петро, Павло, Хведір, Миколай, -
Як смикнули тії шпагатівки,
То вони забули і про рай!
А як прийде, браття, костомаха,
А як прийде, браття, із косов,
Я скажу їй: "Будь здорово, свахо, -
Випий, кумцю люба, ізо мнов!"
ВІЄ ВІТЕР, ВІЄ БУЙНИЙ
Віє вітер, віє буйний, дуби нагинає.
Сидить козак на могилі
Та й вітра питає (2)
“Скажи вітер, скажи буйний, де козацька доля?
Де фортуна, де надія,
Де слава і воля?”(2)
Йому вітер отвічає: “Знаю, брате, знаю:
Твоя доля козацькая
У рідному краю. (2)
Лежить вона розтоптана злими ворогами,
Та й не буде тому краю
Доки зло між нами. (2)
Було колись – на Вкраїні ревіли гармати,
Було колись – запорожці.
Вміли панувати. (2)
Було треба чарку вип’ють, було волю збудять,
Лишилися ті, що небіть,
Ті, що світом нудять.” (2)
Свідок слави дідівщини з вітром розмовляє,
А внук косу несе в росу,
За ними співає. (2)
Гамалія
Наш отаман Гамалія, отаман завзятий:
Зібрав хлопців та й поїхав
По морю гуляти.(2)
Гей, по морю гуляти, слави добувати,
Із турецької неволі
Братів визволяти.(2)
Гей, як крикнув Гамалія: “Браття, будем жити.
Будем жити, вино пити,
Яничара бити,
А курені килимами,
Оксамитом крити!”
Вилітали запорожці на лан жито жати.
Жито жали, в копи клали,
Гуртом заспівали:(2)
“Слава тобі, Гамаліє, на всю Україну,
Що не дав ти запорожцям
Згинуть на чужині!”(2)