jaga_lux_2 | Sep. 18th, 2008

Sep. 18th, 2008

Безсмертні рядки геніяльного Миколи Хвильового

"Якщо яка-небудь нація […] виявляє свою волю протягом сторіч, щоб виявити себе, свій організм як державну одиницю, тоді всякі спроби так чи інакше затримати цей процес, з одного боку, затримують оформлення класових сил, а з другого — вносять елемент хаосу в світовий загально історичний процес. Замазувати незалежність порожнім псевдомарксизмом — значить не розуміти, що Україна буде доти пляцдармом для контрреволюції, доки не пройде той природний етап, який Західна Европа пройшла в часи оформлення національних держав…»

Можна замінити слова "псевдомарксизмом" і "контрреволюції" на любі сучасні - дуже підходить "псевдодемократія" та "реставрація імперії", хоча і контрреволюція (до помаранчевої) також в тему

«Психологічна категорія є жива людина з мислями, з волею, з хистами. Жива людина є громадська людина. Клясичний тип громадської людини вироблено Заходом. Як надбудова, він вплинув на економічний базис, на добробут февдалів і буржуазії. Він вплине й на добробут пролетаріяту. Його соціяльний сенс у його широкій та глибокій активності. Отже, не можна мислити соціяльного критерія без психологічної Европи».
а тут - все рівно краще не зможеш

В серпанках вечори проходять біля вікон,
за пічкою квилить сіренький смуток.
...Сьогодні дико...
...Тіні, падають тіні.
Свист нагая Тьєра,
Хлопці! Скоріш на коні!
Коні!
Коні!
Коні!

Жах.
Зав'юшилось обличчя кров'ю
...на ярмарці колись.
Чого ж ти, ніч, не сплянтувала брови?
Чого?

Темно, в голубих проваллях мряка,
Я казками снити захотів,
а небо найнялось напевне плакать...
Старчихою — торбинка з сухарем,
із зморшками турботи на чолі

звернула доля на тернисту путь,
А там, а там
уже ідуть,
ідуть, ідуть.

Куди?
Інтимно так колись приплили і відплили,
плескалися моря... ой, човен мій нірець!..

...Тіні, падають тіні.
Свист нагая Тьєра,
Хлопці! Скоріш на коні!
Коні!
Коні!
Коні!
Жах.
Микола Хвильовий (мій улюбленний вірш)

Богословская врала, врала и провралась -
-"почалось похмілля після помаранчевої революції,
- "скоро треба чекати на бунт регіонів (теперь роль Северодонецка выполняет Крым)
еще цитата - "и пані Т стане прем"ером ?- ну, безумовно...та ни, виконуючий обов"язків
-"зараз приймаємо конституцію за 3 або максимум 6 місяців, а потім всі на вибори! Нам треба ясність!"
Естественно, и голове и деньгам нужна ясность - деньги они и в Катманду деньги.
У нее и ее господ-товарищей - лексика, которая ясно указывает на похмельный синдром с элементами буйного хулиганства...

Но нам всем, не миллионерам - зачем нам нужна ясность, или как теперь вдруг полюбила говорить Тимошенко, стабильность, если это грозит потерей пусть даже части независимости и суверенности?
Все бойко обсуждают Ющенко - какой он плохой, мерзкий, подлец, обманул кого-то, не выполнил обещаний!!!!
Обратите внимание - подбор слов в статьях и комментариях точь- в- точь как у брошенной женщины, не имеющей своего лица. Меня удивляет, почему пишущие сами не ощущают комизма собственных статей и речей? Они все брошенные женщины? - их обманули, не оправдали надежд, он виноват!!!!
Он виноват!
Но если б он
Ко мне задумал
Вернуться снова!
Забыла б горе я как сон
Не попрекнув его ни словом...
Зачем напомнили о нем, не говорите мн-е-е-е о не-е-е-м...

Молодой, но уже сообразительный якобы журналист Андрюша Шевченко (это любя) посоветовал Юлии Владимировне не держать все яйца в одной корзинке, как говорят наши друзья англичане.А именно, не рассчитывать только на медиа-поддержку одной газеты ВВ во главе с преданным баптистом из США Ткаленко, но размещать проплаченные статьи любого, даже негативного содержания по всему массиву отечественной прессы. Главное - там должно быть указанно ее имя - без ошибок.
Теперь вопрос на засыпку - зачем это было нужно? Элемент пиара, конечно, тоже присутствует - но есть одно пикантное обстоятельство. Это - рейтинги политиков. А вы знаете, как их считают? Помещаю справку для всех желающих - и теперь пусть кто-то попробует усомниться в мудрости будущего студента Йеля:

В основі методології обрахунку, для об’єктивної оцінки динаміки рейтингу політиків, використовувався індекс згадувань. Як базу для порівняння взято Україну (звичайно, це найбільш згадуване слово у новинах). Її індекс дорівнював 100, і щодо нього розраховувалися індекси згадуваності політиків. Наприклад, за підсумками минулого літа індекс Юлії Тимошенко склав 21 — це означає, що на кожні 100 публікацій про Україну припадає 21 публікація про Тимошенко. Якщо ж говорити про абсолютні цифри, то загальна кількість новин зі згадуваннями про Україну перевищила 361 тис., про Тимошенко — 120 тис. Загалом було проаналізовано інформпотоки від більше, ніж 300 всеукраїнських і регіональних видань

Рейтинг згадування українських політиків за це літо: перше місце - прем'єр-міністр Юлія Тимошенко (індекс згадувань 21); друге - Президент України Віктор Ющенко (індекс згадувань 18) ; третє - голова ВР Арсеній Яценюк (4,5); четверту - мер Києва Леонід Черновецький (3); п’яте - місце міністр внутрішніх справ Юрій Луценко (2,9); шосте - голова ПР Віктор Янукович (2,8); сьоме - місце лідер Блоку Литвина Володимир Литвин (2,3); восьме - місце глава Секретаріату Президента Віктор Балога України (0,4).
А вы, вероятно, думали. что первое место будет у Балоги? Отож

Current Mood: predatory

TORNADO Ike

Хочу сказать честно и прямо – не верю в политику в «белых перчатках».И никогда не верила.И никому. Считаю, что вопрос веры вообще не может относиться к политикам – прошлого, настоящего и будущего. Если вспомнить или перечитать, КАК приходили к власти правители, начиная с Египта...Юлий Цезарь не брезговал ничем, добывая славу полководца и любовь войска, при помощи которого он и пришел к власти. Дальше история покатилась по накатанному пути-дорожке – заговоры, предательства, тайные убийства и несправедливые обвинения. Одна история с Ричардом Третьим чего стоит. К искажению образа этого царя даже Шекспир приложил руку - и теперь весь мир уверен, чтоэтот негодный английский король есть исчадие ада и убил двух маленьких принцев.

Украинская история тоже очень показательна и ничем не отличается от истории других стран. Возьмем, например, Конотопскую битву и главную фигуру - гетьмана Выговского. Вот уж кажется, кому он только не изменял!
Главное определиться, что для тебя важно, тут присутствует вопрос приоритетов. Если для Выговского основной задачей было – освободить от власти царя Левобережную Украину, то он не считал проступком временное объединение с турками, с которыми казаки воевали всю обозримую историю. Сагайдачный разгромил князя Пожарского в 1615г и освободил польского наследника Владислава, но потом долго стоял под Арбатской воротами под – однако не стал уничтожать Москву, не хотел усиления Польши. Сохранение суверенитета он видел в равновесии сил этих двух государств.
Петлюра всеми силами боролся за сохранение войска.
Гетьман Скоропадский подписал временный договор с немцами в надежде успеть укрепиться в грядущей войне с большевиками.
Т.е.все они учитывали интересы Украины (и прежде всего сохранение суверенитета, а не сытую колбасную жизнь), которые НИКОГДА не совпадали с интересами страны, называющей себя Россией. Но как только Богдан Хмельницкий попробовал заключить союз(военный) с Московией – рухнуло все на 300 лет. Положение действительно было патовое – но то, что казалось меньшим злом (союз с М.) оказалось трагедией народа.

Так и сейчас – Украина стоит перед выбором приоритета. Будущее, причем неизвестно на сколько лет, зависит от направления пути.

Поэтому я выбираю приоритет атлантическо-европейской цивилизации.

А что не удалось Ющенко или наоборот – можно поговорить отдельно