МИКОЛА ХВИЛЬОВИЙ

[jaga_lux_2]

     В ДОЩОВИТИЙ ДЕНЬ

 Дощовитий день пітьмою накривався
 І плазував туди-туди, в кубло,
 І в спину встромлено нахабному ворязі
 Раптове сонячне жало.

Сорочка зараз не співає,
І лише згадую, як міх
Поліз в горно, куди — не знаю.
А відтіля — тріскучий сміх...

Нічого! Наче й не примітив.
І дощ, і день — як не було...
А проте з неба сірі свити,
Щоб завтра сонце аж... гуло!..